«В магазине девушка ищет подарок для своего жениха.
Продавщица, стараясь помочь, спрашивает
- А чем занимается ваш друг?
- Он писатель.
- Тогда подарите ему эту корзину для мусора...»
Серафінус
Десь, колись, в якійсь книзі я вичитав про існування ангела на ім\'я Серафінус. Якийсь дивний був ангел. Він єдиний мав чітку функцію, контролюючи сферу відносин між жінками та чоловіками. Напевно любов також входила в коло його нагляду.
Щасливий. Скільки тепла, радісних почуттів відчув він. Бідний.Скільки зла та ненависті, брехні та тупості пройшло через його вуха та серце. Щасливі подружжя настільки рідкісні, що їх треба заносити в Червону книгу. Тому і чує він найчастіше вой, крик та сварку. Він не може стати ні на чию сторону, а вислухати має все. Та й судити не може, бо в кожного своя правда.
Ця засмучена примара радіє від кожної посмішки закоханих, підсвідомо відчуваючи, чим це закінчиться. Він і заставив мене зробити аналіз своєму життю і тій безлічі жінок, які пройшли повз мене. Жінок, яких я люблю та ціную, але не розумію досі. Жінок, без яких не уявляю життя, які зрештою і є головним символом життя людської раси.
Брехливих, егоїстичних та себелюбних створінь, на яких витратив незліченну кількість нервів, грошей, здоров’я, любові та зрештою – життя.
Що може бути красивішим від оголеної жінки дітородного віку, що може більше вплинути на чоловіка ніж її посмішка. Але чому на цьому світі так рідко бувають щасливі чоловіки та й жінки?
Чому найближчі люди стають найстрашнішими ворогами? Чому після багатьох років життя поряд, вивчивши слабкі сторони одне одного, вони б’ють тільки в найболючіші місця?.Чому нищать людину, яку колись дуже любили і мріяли прожити з нею все життя?
Цією підборкою зображень, які є свого роду нотатками на полях щоденника, я пробую проаналізувати причини такої поведінки представників Homo Sapiens. А може, це черговий привід полахати з «цнотливості» нашого суспільства, де брехня і підступність цінуються та дають набагато більше, ніж доброта та чесність. Суспільства, в якому егоїзм став релігією глобальної більшості.
І це суб’єктивний, чоловічий погляд на проблему.
Я не роблю висновків, а тільки задаю питання.
І, можливо, це допоможе колись, десь, комусь досягти порозуміння, та жити «довго та щасливо».
